Таню, мені здається, що немає такого автора, який би не задавався питанням "для чого я пишу? кому це потрібно?". Дуже люблю один із щоденникових записів Григора Тютюнника з цього приводу: "Ото щастя – написати таку книжку, щоб читач навмисне розтягував читання її надовше, торкався недочитаних сторінок і думав радо: ще є, ще й на завтра зостанеться". (1970 р.) Всі цього прагнуть)) Бажаю успіху у пошуках свого справжнього!
на мою думку, хисту у Вас більше, ніж багато в кого, хто не терзається такими сумнівами і видає на горА вагонами... зате саме такі сумніви не дозволять вам клепати брак. думки близькі і зрозумілі. я в цьому плані свій вибір вже наче зробила...
