Погоня
Нервовий віршик вийшов, звиняйте)
Стукіт.
Серце
Вже майже
Назовні.
Швидше!
Швидше!
Біжу.
І ти теж.
Ти уже вбивця.
За миті ж погоні
Я теж
Нею
Стану,
Якщо доженеш.
Я ж-бо боротися
Звикла.
Це треба.
Це ж-бо зупинить
Все лихо моє.
Хто ж ти,
Людино,
З якою під небом
Серце
Один дикий ритм раптом б’є?. .
Може
За кілька секунд
Я почую
Дихання,
Так
Ненависне
Мені.
Може,
На землю цю
Знов
Упаду я,
Може,
Навіки залишусь в траві.
Може,
Це ти упадеш тут,
Зім’ятий,
Кров’ю заросиш крізь шляху межу.
Ми біжимо іще –
Що тут гадати?
Стукіт.
Скоріше!
Біжи! –
Я біжу.
