26.08.2015 12:26
для всіх
97
    
  2 | 2  
 © Маріанна

Картини

Що рве сітківку як легке панно?

Вона уже не може фіксувати

Оте важке задушливе кіно.

Хто залишив її на довгих чатах?



Невже або змирись, або впадеш?

І успіх тимчасовий ввись підніме.

Щоб потім довелося з- поза меж?

Хто відбудує зранені руїни?


На попелищі не росте трава, 

Пройдуть віки. Чи нам дадуть зціліти?

Живі слова. Іще живі слова.

Землі також судилось залишитись.


А значить будуть мальви і степи, 

Сльозами змиєм кров, загоїм рани, 

І знову понесемо у віки

Все те, що залишилося із нами.



>

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.08.2015 14:31  Каранда Галина => © 

класно

 26.08.2015 13:55  Тетяна Чорновіл => © 

Тривожний вірш з обнадійливим кінцем.
Рани обов"язково загоїмо. А слізьми хай ворог вмивається!