27.08.2015 16:01
для всіх
112
    
  2 | 4  
 © Георгій Грищенко

Що буде?

Як винесуть мене вперед ногами

Й моя душа із тіла відлетить

Мої думки, написані віршами, 

Надіюся ще довго будуть жить.


А може з ними станеться інакше, 

Зі мною загорнуть й мої вірші, 

Бо не зумів їх написати краще, 

Хоча мені й писалось від душі.


Мені це нині зовсім не відомо, 

Що трапиться, тому і бути так, 

Я все своє залишу в себе вдома

Як будь-який лишає все бідак.

21.08.15.


>



м. Київ, 21.08.15

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.08.2015 09:50  Тетяна Чорновіл => © 

Часто задумувалась над схожим...
На мою думку, пишучи вірші, ми збагачуємо щоразу свою душу. Тож і заберемо їх уповні з собою, як "винесуть уперед ногами". А тут вони комусь ще можуть стати в пригоді, краще, чи гірше написані. Адже на всяк товар свій купець, вірніше, читач.
І ще... багатьох моїх знайомих винесли вперед ногами ще молодими, хто б міг сподіватися... Наш вік - у відомі Господа. То чого маємо пектися ще й ми!
Не сумуйте!

 28.08.2015 00:03  Серго Сокольник => © 

Рано, рано підбивати підсумки, маестро)))))

 27.08.2015 20:10  Тадм => © 

Пане Георгію, повз перший рядок пройти неможливо! :).

 27.08.2015 18:46  Каранда Галина => © 

о Господи... та ЖИВІТЬ!!! довго, щасливо і при здоров"ї! а вірші - то таке, в них своє життя, і їхню долю теж не передбачиш. всі ми рівні в цьому плані...