29.08.2015 07:29
для всіх
121
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Сонце і дощі

Сонце ховається, 

Дощ починається, 

Люд розбігається, 

Дуже боїться дощу.


Дощик старається, 

Зелень вмивається

І напивається

Й дякує цьому дощу.


Сонце не зраджує, 

Визирне й радує

Усім нагадує

Лагідність літню дощу.


Осінь вривається, 

Сонце ховається, 

Туга з’являється, 

Сіють холодні дощі.


Люди вдягаються, 

Бурі лякаються

І намагаються

Ці пережити дощі.


Врешті це станеться, 

Осінь ще зглянеться

Й сонечко з’явиться, 

Зникнуть холодні дощі.


Туга розвіється, 

Нива засіється, 

Люд все надіється

Буде ще свято душі.

29.09.13.



м. Київ, 29.09.13.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.08.2015 07:31  Тетяна Чорновіл => © 

Задощило у Вас у вірші. І дощі такі різні.
Мелодійний вірш. Надчудовий!