Забута Правда

Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі.
Ліна Костенко

На узбіччі життя плаче скривджена Правда, забута.

Шелестіння купюр ошелешило поклик її.

Заґратована Істина квилить-волає у путах,

Не мовчить бідолашна, хоч б`ють безпощадно киї.

Та слова набувають нестерпно-нудотної суті

І у вуха пливуть, не вартуючи ані гроша.

Певно, люди направду до краю, до решти зіпсуті,

Якщо ради наживи сумлінню дають відкоша.

Не для того поклали життя! Не для того достоту

У безумстві радянщини вбиті і Стус й Івасюк,

Аби нині топтали Тебе вже свої ідіоти

І скидали жорстоко у море терзання та мук.

Але Ти не ридай, за лаштунки відкинута Правдо!

Бо жахіття мине і пройде ця воєнна доба.

Зрозуміємо, врешті, що Нація Волі - не стадо,

І брехню за волосся прив`яжемо ми до стовпа.

Візьміть участь в обговоренні