СТРАШНА ПРАВДА
Тяжка до нас прийшла година,
На сході розійшлась війна.
Чекає мати свого сина
Побіля світлого вікна.
Бо на війну його забрали,
А він ще навіть не жонатий,
У неї щастя відібрали.
І скільки ще отак чекати?
Коли вже скрипне ота хвіртка,
І син покажеться у ній,
І крикне вголос сильно, гірко:
Дивися, мамо, я живий!
Але мовчить проклята тиша,
І звістки жодної нема,
А час свої закони пише,
І з ним іде до нас зима.
Й лише конверт в поштовій скрині
Вселяв надії ще ясні...
І лист сказав жорстку новину,
Що син загинув на війні.
24. 10. 2014
