Не лякай ти мене, хитра Осене
Не лякай ти мене, хитра Осене,
Пеленою розлуки-печалі,
Я надіями голими-босими
Уторовую мрій магістралі.
Не точи, не точи серце ша́шелем
І не пий мене всю до останку.
Що служило метою і важелем,
Не зривай, наче вітер фіранку.
Укладає жалі́ доля стосами,
Передрібнює щастя у мли́во...
Не лякай безнадією, Осене -
Я віднині на диво смілива!
