Мати і сини
У безлюдному селі
Проживає їхня мати,
А бандити, люди злі,
В неї крадуть щоб продати.
Свою пенсію вона
Ділить між двома синами,
Пів городу бузина,
Ледве рухає ногами.
Та ніхто із двох синів
Не забрав до себе маму,
В місто, у якім зустрів
Милу дівчину кохану.
В них квартири й дачі є,
Діти ходять вже до школи,
Кожен робить й мабуть п’є,
Мати ж не була ніколи.
Такі діти є в наш час,
Маму доять мов корову,
А сказать живи у нас
Відбирає у них мову.
12.09.15.
м. Київ, 12.09.15.
