Ми і світ
З плачем приходимо у світ,
Страждаючи ідемо з нього,
Бажаєм жити більше літ,
Та робимо не все для цього.
Ми труємо себе усім,
Що попадається під руку,
Руйнуєм світ, живучи в нім,
Лишаючи його онуку.
Щезають із лиця Землі
Тварини, птаство та озера,
Ліси великі та малі,
Надходить запустіння ера.
Залишаться лише піски
І більш нічого вже не буде,
Загинуть і руйнівники,
Хреста повісивши на груди.
м. Київ, 29.12.13.