Чорний чоловік
Вільний переклад 1 частина
Я очень и очень болен.
Сам не знаю, откуда взялась эта боль.
То ли ветер свистит
Над пустым и безлюдным полем,
То ль, как рощу в сентябрь,
Осыпает мозги алкоголь.
«Черный человек» С. Есенин
Милий друже, я – хворий,
Присмерковим уражений болем,
Блякне радість буття,
Не чарує природи краса…
Чи то вітер квилить
Над порожнім, знелюдненим
Полем,
Чи випалює мозок
Алкоголю пекуча роса.
Голова моя… розпухає,
Таємничий, зловісний, мов сич,
На ліжко до мене сідає,
Чорний чоловік
Не дає мені спати всю ніч…
Чорний чоловік
Гачкуватим пальцем
Водить по мерзенній книзі,
Гугнявить,
Немов над спочилим
Читає монах,
Торочить про життя
Якогось негідника та гульвіси,
Наганяє на душу нудотний страх.
«Слухай, слухай. – бурмотіння лине, -
Книга містить багато
Чудових думок і планів…
Жив собі юнак
І його країна
Була розплідником
Огидних погромників
Та шарлатанів.
Хлопець мав непоганий
Мистецький хист.
У світі брехні та тупої злоби
Зростав неабиякий авантюрист,
Але - найвищої, найкращої проби.
Він був поет,
Якого чекала Русь,
Обдарований молодою,
Дещо зухвалою силою,
І жінку сорокарічну якусь
Називав вередливим дівчам
Та своєю милою…»
«Щастя, - казав, -
Це спритність розуму і рук,
Незграбні виростають
Невдахами відомими…
Зроби елегантним
Кожний оманливий жест,
Кожний рух,
Хай навіть спочатку
Зводитиме руки судомами.
Буде життя підводити
Під монастир –
Смійся, як посміхаються
Невинні діти.
Здаватися усміхненим і простим –
Це – найвище мистецтво у світі!»
«Чорний чоловік,
Не роби
З мене відповідального,
Вчепився, мов кліщ,
Доводиш до сказу!
Яке мені діло до життя
Чужого поета скандального!
Іншим читай свою брехливу,
Отруйну заразу!
Чорний чоловік, поглядом
Душу не край,
Навіщо вирячив очі
Кольору зеленої запльованої
Замші?
Хочеш сказати, що я
Саме той крадій і шахрай,
Безсоромно, нахабно
Когось обікравший!?»
Примітка: Слово «чоловік» має значення:
«Особа чоловічої статі; протилежне – жінка.»
Всі інші значення, потім.
Кінець 1 частини.
