Аутодафе
Як ти ішла... Немов приречена на страту...
Мов власяницю, вітер плаття овівав...
І не відводила очей від нього... Ката,
Який всю ніч тебе нещадно розпинав.
Ви на прогулянці удвох (бо день великий...)
Вже промайнула ніч... І знову буде НІЧ...
І тіло поклику віддатися довіку
Смиренно слідує... Поклич її, поклич!..
Бо ти вся змучена- терпіти вже несила
Тремтіння тіла, що належить не тобі...
Ти ж так сама себе замучити просила...
А Жертва з Катом це- тандем?.. Аншлюсс?.. Двобій?..
А поки- бесіда, приємна... Без турботи
За страти ніч разом ви вип"єте в кафе.
В вогні кохання вам палать на ешафоті
Удвох із Катом... Отаке аутодафе...
