Тут морози сушать ріки,
Вбивши риб на дні,
І старішають без віку
Гори в вишині.
На модринах трохи хвої
Ще рудіє з віт,
Дятел з хащі лісової
Б’є зимі привіт.
Хоч безсніжний схил узгір’я
Сіро зрить зорю,
Та в куріпок біле пір’я
По календарю.
Хвою рве осінній вітер,
Стогне ліс в імлі,
День – і навіть пам’ять літа
Стерта на землі.
______________________
Здесь морозы сушат реки,
Убивая рыб,
И к зиме лицо стареет
Молодой горы.
С лиственниц не вся упала
Рыжая хвоя.
Дятел марши бьет на память,
Чтоб бодрился я.
Снега нет еще в распадках.
Не желая ждать,
Побелели куропатки,
Веря в календарь.
Рвет хвою осенний ветер,
Сотрясая лес.
День - и даже память лета
Стерта на земле.
