Затихнуть ривкі завірюхи,
І, путь указавши весні,
Ти півдня теплом ніжні руки
Простягнеш на північ мені.
Тремтінням імлистого сліду,
Між хмар ледь помітні з землі,
У небі рисунки Евкліда
Виписують з крил журавлі.
Коли клоччя хмар постирає
Тих креслень крилаті ключі,
Все небо невтішне безкрає
Затягнуть холодні дощі.
_________________________
Замолкнут последние вьюги,
И, путь открывая весне,
Ты югом нагретые руки
Протянешь на север ко мне.
С весьма озабоченным видом,
Особо наглядным с земли,
На небе рисунки Эвклида
Выписывают журавли.
И, мокрою тучей стирая
Летящие вдаль чертежи,
Все небо от края до края
Затягивают дожди.
