Весілля
з рубрики / циклу «Ліловий світ»
Мне есть чем оправдаться перед ним... (В. Высоцкий)
Я не чекаю на весну... Весна була на відстані в п`ятсот кілометрів. Я чекаю на осінь.., чекаю і боюся, вірю і живу... Осінь довжиною у континет... Скільки днів вже минуло? І можна б було б збрехати, що тобі всерівно, але ж хіба собі збрешеш, коли рахуєш навіть секунди. І як би ж та математика зближувала, а так виходить рівняння, де не можна віднайти і вирахувати ні ікса, ні ігрека.., нема відповіді... Безліч варіантів, а не виходить...
Осінь в цьому році, багата на свої подарунки. Щедро наділила врожаєм, бавить теплом, а картин яких намалювала.., не передати відчуття. Серце заходиться від побаченого жовтіючого листочка, від червоних кетягів горобини, від жоржин, які пламеніють, від танцюючих айстр, від спілих груш, від дощу, який співає класику, від вітру, який приносить аромат парфумів, від людей одягнених в осінні кольори... Того "від" безліч, не можна віднайти і вирахувати, нема відповіді, одні варіанти, тільки виходить все правильно.., зміна сезону приходить вчасно... А ще осінь багата на весілля...
Ото вже розмов було..
- А ви чули, у Юхимів сваЛЬба. Та ще й яка!., вдома гулятимуть!
- А, що в Юхима нема грошей? сина женить, а на рЄсторан і каХве не Хватає?
- Тю.., усі при роботах і вдома...
- Оце так новОсть...
Попри всі балачки, всіх хвилювало тільки одне-чи запросять на весілля...
Шкода, що відмирають традиції, вже навіть на моїй пам`яті років п`ятнадцять не було в нас на кутку таких гулянь. Ото після мого "торжества", ще Зінка дочку заміж видала, та Галька Глібовська сина одружила. Як же то гарно.., дружно, всі немов рідні і примирить те весілля навіть тих хто скузував по сусідськи.., а переживань скільки, щоб нікого і нічого не забути... Цюкають сокири-будують шалаш. На дворі мурують плиту, зносять з усіх дворів чавуни, топлять піч, ріжуть порося, ой, а ще скільки ж усього і списки запрошених, і кому який подарунок, і прикрашання двору, і рушники, і короваї, і куховарок добрих та вмілих, і сватів та бояринів балакучих, і наречену викупить, і нарядів накупити, і старих людей розпитати що, за чим, і щоб нічого і нікого не забути...
- Просили батько й мати і я прошу. Приходьте до нас на весілля! - такими словами просив наречений, щоб уважили і приходили святкувати.
Ті Юхими ріднею нам доводяться, добрі вони люди, і я їх шаную і вони мені тим віддячують. Довго ми з весільною матір`ю мудрували, що за чим і як то все проводити будемо. І мені "роботи" дісталось, і в старших куховарках бути і за столом прибалакать. Ой люблю я те все діло, та й люди в нас дружні, не без того звичайно, що є своя ложка дьогтю, але з роками вже на те ніхто уваги не звертає..
- А чи не у ваш двір голубка залетіла?., а чи не віддасте нам тую пташку?
- Та нам і самим та голубка до вподоби!
Шуткують, сміються-викуп йде!
А осінь-чарівниця подбала про все, погожою дниною радує. Сонце таке усміхнене, небо таке чисте, люди веселі та привітні. Весілля!
- У горі і в радості, будьте одне одному опорою. Обміняйтеся каблучками, хай життя на долю стелить...
А на столах, Боже святий, ото вже не скажуть, що в Юхима грошей не було. Ломляться в убранстві своєму від наїдків усяких та від напоїв добрих. Хвалить куховарок, не дурно фартухи заробляли...
- Є у нашого молодого і молодої!., - і почалась даровизна... За той шматок короваю гріх не віддячити. Душею спечений, як земля наша родюча та багата, колоссям увінчаний, калиною вбраний, барвінком переплетений...
До основного подарунку вузлик життєвий дарувала, а у вузлику тому, листочок дубовий, щоб рід був здоровий, зернятко кукурузне, щоб гроші водились, колосок пшеничний, щоб повною чашею дім, стручечок гороху, щоб діток купу народили, гілочка березова, для радості в домі, пелюсточка трояндова, для краси жіночої, горнятко з медом і шишка хмілю, щоб кохання було хмільним і солодким. Гірко!!!
А музики своє діло знають, "тещу" заграли. Гуляє народ, веселиться. Ой і гарно ж...
Осінь-вечірня, смуток трішки... Зняли фату, пов`язали хустку... Заспівали, заплакали... Життя.., незмінне коло... Весілля.
Ранок осінній, загадкова прохолода... Б`ють дзвони церковні. Вінчання. Таєнство. Перед самим Господом обітницю давати треба. Не збрешеш. Не злукавиш...
- А в нас же теж з тобою весілля.., срібне... Давай і ми з тобою.., та гостей нагукаєм, та, щоб разом...
- Облиш розбите не склеїш, залатане не сховаєш.., досить того що ми поруч... Геть дурні сльози, себе не обдуриш. Серцю не накажеш. Душу не вб`єш...
Б`ють дзвони. На руках наречену молодий з церкви виніс. Хай же він її все своє життя на руках носить. Милує її і жаліє. Поважає і шанує. Весілля!!!
- Ой дівчаточки мої, ой дивіться, щоб же нікого не минули, щоб до всіх завітали, щоб припросили - ото вже весільна мати прибалакувала... Циганить йдемо. Гульня для дорослих. Вже до того всю свою фантазію проявлю. Люблю. Вмію! Кінь, віз та квітами уквітчаний, гармошка та бубен, а наряди ж які, у справжніх циган таких немає. А розмалювалися з Зіною.., що сусідський собака аж заскавулів і у буду забився. Весело. Та з словом добрим, та з намірами щирими. Старий Йосипович, у своїй армійській формі з аксельбантами, яка аж забивала дух від нафталіну, так рЄзав на гармошці, що ноги саміі виделували такі кренделі, що якби й хотів ще раз так зробити, навряд чи б вийшло. Весело. Шуткувать не плакать. Весільного батька з весільною матір`ю, прибрали як молодих, з усіма причандалами, які належать чоловіку і жінці, на візок погрузили, викупали у ставку. Тин обмалювали. Курей нациганили. Супу наварили. Горілки випили. Весілля!!!
- Осінь.., рідненька, як же я тебе чекаю. Тільки ти можеш скоротити відстань у цілий континент на мить. На ту мить, де за руку і від світу, де в кожній краплині дощу цілунок, де пташки співають і на тому все тримається, де вітер огорне і дасть вдихнути на повні груди, де неймовірне стане явним, де омріяне втілиться в реальність, де ніжністю очі говорять, де чекання закінчиться і знов почнеться... І я летітиму чи то в аеропорт, чи на вокзал, чи зустрічатиму поїзд, бо я незнаю якою буде та мить...
- Пам`ятаєш, Ти співав мені ваших весільних коломийок.., я переробляла їх на свій лад, присолоджуючи пікантними слівцями і у відповідь - Люблю. Моя...
- Вірю, бо люблю...
- танцювала карапЄт
- побила ботІнки
- осталИся на ногах
- чУлки та резІнки....
