Савчук Віталій Володимирович Примруживши очі
Примруживши очі я слухаю тишу
А серце тріпоче і важко так дихать
Чужими стежками десь ходить кохання
Мені залишивши лиш привід чекання.
Мені залишивши надії і мрії
Обірвані зустрічі, вогкії вії
Обом непотрібні сторонні розмови
Суцільна напруга, що в’ється навколо
Що в’ється навколо виснажує врешті
І зупинитися змушує першим
Примруживши очі на тебе чекати,
І марну надію безтямно кохати.
08.10.2015 09:10 Тетяна Белімова => © |
 Віталію Володимировичу, дозволю собі втрутитися у Вашу з Танею розмову. Погоджуюся з усіма аргументами Тетянки. Вона Вам гарно радить. Варто прислухатися, як на мене. |
07.10.2015 20:36 Тадм => © |
 гарний вірш, але сприймається як напруга напружує, може заміните чимось? |
07.10.2015 09:44 Світлана Рачинська => © |
 Не спиняйтеся! На марно не кохають... Чудові задушевні рядочки! |
07.10.2015 01:11 Серго Сокольник => © |
 Мо" й не марну... Надія є надія... |
06.10.2015 21:47 Тетяна Белімова => © |
Трохи сумно... |