Маріанна Повернути
Чи можна усе повернути?
Забути тоді було б легше?
Та час проминув невблаганний,
Не виправить все, що хотіли.
Навіщо так множити смуток?
І серце все плаче зрадливе.
Здолати, змогти. Є здобутки.
Та втрачене знову насниться.
Куди утікати від цього?
Кого звинуватиш? Даремно.
Тривоги, пороги, дороги.
Повернення – мрія таємна.
Єдине закляте те коло.
Так гірко. Нічого не зміниш.
То є те примарне майбутнє?
Вернути. Вернути. Вернути.
11.10.2015 23:56 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудовий вірш! А останній рядок відповідає ствердно на Ваші сумніви. |
11.10.2015 10:15 Тадм => © |
 сподобалось |
11.10.2015 07:52 Тетяна Белімова => © |
 Безкінечне коло роздумів... |
10.10.2015 13:04 Каранда Галина => © |
 Це, здається, білий. Не верлібр. Чудово поставила. Бо сама білими не вмію. Верлібр легше набагато) |
10.10.2015 13:00 Деркач Олександр => © |
 Цікаві думки...одні кажуть минулого і майбутнього немає, є тільки теперішнє... інші - все вічне...замкнуте коло |