Зимова незнайомка
з рубрики / циклу «Від музи»
Як погляните лиш в вікно -
тихо грається з вітром знову,
стелить з снігом повсюди добро.
Ти зупиняєш помахом руки
Відчуття смутку дикого, печалі,
Ніхто не знає про твої думки,
Тебе як спинять, ти знов підеш далі.
Заграє в серці тихий дзвін весни,
Ти крикнеш злякано, як ніжна пташка,
Душі твоїй так хочеться зими,
Тепло зустріти боляче та й важко.
Не зна чому, ти - ніжна і холодна,
Твій погляд льодянить, а серце - гріє,
Буваєш ти жорстока трохи, згодна,
Але так мало ж, лиш як сутеніє.
Твій друг - зима, а ти - як помічниця.
Літаєш і фарбуєш білим все,
Щодня ти чуєш як шумить на залізниці,
І сумно трохи, що щодень вітрець тебе несе.
Загинеш швидко, зникнеш просто,
Коли надворі квіти зацвітуть,
Як будуть танути бурульки гострі,
Весна й тепло в дерева зелень заплетуть
Ти просто та, яка живе лиш снігом,
Холодна, та для мене - не така,
Ти ніжно знов надворі граєш з вітром,
І досить часто дуже мила і м`яка.