Поминальна пісня
з рубрики / циклу «Громадянська лірика»
Співав юнак, звертався до людей,
До небайдужих на земній планеті,
І біль та смуток рвався із грудей
За тих, хто нещодавно канув в Лету…
За сивих мам, що плачуть уночі,
І моляться щоденно до ікони.
Не гасне в церкві полум’я свічі,
Солдатські вдови б’ють земні поклони…
Лежать солдати в дивному саду,
В якому не зривають вишні спілі,
В скорботі на могилу покладу
Я оберемок ніжно-білих лілій…
В саду вишневім не лунає спів,
На кладовищі неймовірна тиша,
І сивий дощ оплакує синів,
А спокій їм дарує сам Всевишній…
м. Київ, 2014
