Протест
Р.2 Рішення
— Маргарито, де ти так довго була?! Я бачила надворі матір Аліни, вона сказала, що дочка в санаторії!
Ненька, Розалія Борисівна, схвильовано зиркнула на щойно прибулу дівчинку з-під свого новенького ноутбука й далі втупилась у екран.
— Так, я знаю, розумієш.., — почала було Маргарита.
— Та розумію, розумію! — злилась мати. — Ти попросилась до товаришки, а виявилось, її й вдома немає! Ти ж знала про це, вірно?!
— Ні-ні-ні-ні! — запротестувала дівчинка. — Мені теж про це сказала Валентина Артемівна. А затрималась, бо трохи посиділа в парку.
— Стоп! — перебила дочку Розалія Борисівна. — Ти...просто сиділа в парку?!. М-милувалась приррдою, чи що?!
— Що ти! — розсміялась Маргарита. — Я проходила наступний рівень гри на смартфоні.
— Отож-бо! А я то думаю... Добре, марш у свою кімнату, сьогодні, як тобі відомо, вихідний, можеш передихнути від навчання!
— Звичайно, мамо!
Маргарита побігла сходами на другий поверх. Як же її нервувала мамина поведінка! Постійні претензії через будь-що, сварки, нерозуміння з її сторони!.. Та вигляд дівчинка не подавала, відповідала чемно й люб`язно, щоб не загострювати й без того неспокійну атмосферу в домі. А то вона знає, що покання може бути жорстоким й несправедливим...
Вмостилася на ліжку у своїй кімнаті й трохи порилася через смартфон у всесвітній мережі. Тоді запримітила щось на поличці, швидко вхопила.
То була КНИЖКА. Так, так. Таки вона. Література не зникла зовсім, та й читати не заборонялось. Просто... Всі чомусь втратили інтерес до цього, а мати вдома невеличку бібліотеку вважалося принизливим.
Маргарита все-таки мала декілька книг. Та читала...читала вона надто повільно, скажемо так. Книга, яку вона тримала в руках, мала всього лиш 119 сторінок, а прочитала дівчинка тільки 20, почавши два місяці тому. Їй було цікаво, але...дівчинка сама не розуміла, чому читала за день всього кілька рядочків. Якось вже склалось так.
— Хм... "Віолетта подалася на горище, адже, за переказами бабусі, там міг бути захований який стародавній скарб або, хоча би, підручник з математики 2010-тих років", — читала вголос тихим тоном. — Скарб? На горищі?! Ви от серйозно?!! Ну, добре. А до чого ж тут підручник з математики?! Якась безглузда книга!
Маргарита розлючено пожбурила розгорнуте "джерело знань" на ліжко і, закопиливши губу, присіла на стілець. Думала, що правильно люди роблять, не читаючи книг. Не розуміла дівчинка, що то ще потрібно знайти для себе відповідний улюблений жанр...
— Цікаво, може, й у нас щось на горищі потрібне є? — задумливо глянула Сатніченко на обкладинку. — Рідко коли я там бувала... Ех! Чом би не глянуть? Таки піду, може, там хоч цифровий фотоапарат знайти можна!
Повільно підвелась й упевненим кроком почала підійматися сходами на горище. Якби ж вона знала, що її там чекає, то ніколи б не зробила цього фатального вчинку...
Якби.
