Твій спадок... не твоя вина...
з рубрики / циклу «Діти твої, Україно.»
Що знаєш Ти про Україну...
Що знаєш Ти про біль її?
Махнув рукою на Руїну,
Хай доживає дні свої.
Ти пробігаєш і "не бачиш",
не хочеш "чути" – то ж "чуже"
і не болить, Ти не заплачеш,
лишень шепочеш : - Швидше б вже...
Ховаєш очі, кроки швидші,
чимдуж додому, у свій світ.
Отак живеш, мов сіра миша,
Чекаючи від інших звіт.
Така дісталася країна
у спадок... не твоя вина!
Ти – звичайнісінька людина,
а навкруги лише брехня!
Хтось краде, а хтось тільки мріє,
Життя не варте і гроша...
В душі десь жевріє надія:
Ну хтось же спинить весь цей шал!
А ще Ти мрієш, щоб раптово
Усе змінилося умить,
І хтось пройшов цей шлях терновий…
Ти ж пересидиш... хай штормить.