Крізь парості модрини
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Пісні»
«Опять сквозь лиственницы поросль»
Виконання Матюхін О. Б.
І знов крізь парості модрини
Відчую знак:
З полів забутих гірко зрине
Полин і мак.
Переродившись у билину
В видінні сну,
Розквіту правду швидкоплинну
Я – осягну.
Бо цвіт мій – то душа народна,
Душа земна,
Зі мною в пеклі бути згодна,
Й навік дана.
Та не дано з чужої долі
Чужих надбань,
Сліз інших, іншої неволі
І сподівань.
Палкого маку я красою
Зайдусь довкіль,
Край лісу чистою росою
Вгамую біль.
Я знаю – в серце сніг не хлине
На чужині,
Поки моє стебло полинне
Гірчить пісні.
___________________
Опять сквозь лиственницы поросль
Мне подан знак:
Родных полей глухая горесть -
Полынь и мак.
Я притворюсь сейчас растеньем,
Чтоб самому
Понять всю подлинность цветенья.
И я - пойму.
Все, что лежит в душе народной,
В душе земной,
Сейчас у края преисподней
Навек со мной.
Мне не дано других решений,
Иных путей,
Иных надежд, иных свершений,
Иных затей.
Я на лесной расту тропинке,
От мира скрыт.
Единой маковой росинкой
Я буду сыт.
Я знаю - сердце не остынет
От злых обид,
Пока сухой язык полыни
Еще шуршит.
