02.11.2015 22:52

для всіх

108

4 | 4

 © Олександра

Світає

з рубрики / циклу «Від музи»

Ховаю зорі у долонях чистих, 

Думки закрила у віршах

Нема вже променів тепер злотистих, 

Лиш тіні ходять у своїх плащах.

А ніч блукає за вікном до ранку.

І - хто зна, що й чого чекає там.

Трава укрилася легким серпанком, 

І спокій стелить там своїм вітрам.

Ловлю світанок - ніжний і холодний

Трава покрита інеєм легким, 

Не перевершить її подих справді жодний, 

І сонце сіється теплом слабким.

Світає. Ніжно і поволі.

Дощить. Беззвучно. Мимоволі.

Вкриває землю сяйвом неземним.

Холодним, але вічно чарівним.