ВОВК І КРОЛИК. На кладовищі домашніх улюбленців

не байки

ВОВК І КРОЛИК

Шкіриться на брата

Хижий шкуродер…

Кролику «завзятий»,

Ти вже мільярдер??

Порошок, мов лікар,

радиш проковтнуть.

Сліз народних ріки – чом вони течуть?

Випий-но отруту… Гарний рішенець!

Випий, вовче лютий, –

НЕ СВЯТИЙ ОТЕЦЬ.

Мудрий мій народе,

Кривді не корись...

Сильний, повноводий,

ЗА ЖИТТЯ БОРИСЬ.

На кладовищі домашніх улюбленців

Ось імена чудових друзів,

Які служили цілий вік…

Господарі – у щирій тузі,

Хоч загубився друзям лік.

Вони, мов люди, ці тварини –

Усі ці Жоржики, Пушки…

І кицька Мерфі, й такса Діна…

Кругом – могилки і вінки.

Короткошерстні тут, кудлаті,

І безпородні серед них…

Вівчарка Дік… Болонка Лада…

Маняша й Фрося – не з простих.

Кіт Бегемот, розкішна Нора…

Орфей і Мікі, Макс і Ден.

А поруч – Мурка… Чим не горе?

Ліворуч – Чак, праворуч – Чен.

Хрести й маленькі огорожі

Спиняють погляд мій щораз…

Прийми ці душки, милий Боже,

Вони – найкращі серед нас!

Нових боксерів, фокстер’єрів

Пізніше знову заведуть…

А Доброти зелене Древо

Дбайливі руки ще поллють!

Фото Авторки (моя киця з кошеням)