Стогне сосна
з рубрики / циклу «Про долю»
Стогне змарніла геть сосна,
Немов колише вітер тихо,
Та вона зовсім вже стара,
Може спіткати миттю лихо.
Холодна сунеться зима,
Уже вона не за горами,
Трухлявий стовбур, то біда,
Не скаже те вона словами.
А вітер грався, пустував,
Стихав, а потім бравсь за діло,
Стару сосну він все ж зламав,
Стогоном ліс весь заглушило.
І так у людському житті,
Для молоді: гульки та розваги,
Може й самотні десь батьки,
В дітей нема до них поваги.
м.Славута,
