Чому?

Тому що ти не здавалася, 

Коли стояла на краю безодні.

Тому що твій біль був лише стимулом

Зробити життя кращим.

Тому що ти не померла, 

Коли тебе знищували.

Тому що для тебе не існувало слів:

"Слабкість" і "зневіра".

Хоча б тому, що в тебе чарівні очі, 

Тому що я не можу

Повірити в реальність через тебе.

А навчалась на помилках 

Ти швидше за інших.

Тому що всі думають, 

Що ти не здатна плакати, 

Але ти можеш, та і це не зможе тебе зламати.

Тому що тільки ти настільки

Любиш дощ, 

Повну тишу на шумних вулицях

І лише ти здатна так сильно вірити в свої мрії.