08.12.2015 16:21
18+
176
    
  1 | 1  
 © Іванна Западенська

Твоє ім`я...

Твоє ім`я...

Твоє ім`я у мене на вустах, 

Й п`янким його, солодким ароматом,

Скувало по руках і по ногах,

Неначе із колючками канатом.



І пристрасті палає ще вогонь, 

Не зникли почуття, не розчинились.

Після важких ночей і їх безсонь,

Коли ріками сльози тихі лились.



Мовчати буду, більше не скажу, 

Тобі про те, як сильно я кохаю.

Та в серці закарбую, збережу,

Твоє ім`я, котре так душу крає...



Україна, 31.10.15 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.12.2015 19:13  Василь Стасюк => © 

Коли душа так боляче мовчить,
Кричить беззвучно, розмовля сльозами,
Чи може мозок крик цей зупинить,
Пробачить, відпустити, й жити далі?!

 09.12.2015 09:37  Тетяна Белімова => © 

Гарний твір, Іванно! Щирий за змістом, багатий на поетичні знахідки.

 09.12.2015 01:13  Серго Сокольник => © 

Похвальне бажання... коли воно того варте...

 08.12.2015 22:16  ВАЛЕНТИНА => © 

Сподобалось! Гарно написали!