Як жили то колись козаки
То боялися нас всі вороги
Були то хоробрі мужі
Не брали їх гострі ножі
Воювали годами, віками
Врагам спуску не давали
Зроду не програвали
На своєму завжди стояли
Землю свою боронили
Славу свою носили
Честю дорожили
Вільную степ любили
В ній душу відводили
В ній спокій знаходили
Коней сідлали
Та по степу гнали
Летіли як стріли-
Бистріше от світу
Заради народу,
Заради отчизни -
Ворога били
А били й рубали
Не наче чортяки
А бога любили
І вірили свято
І він дарував їм
Горілку і м`ясо
Пили та гуляли
Ночами не спали
А в бій як ходили
То наче на гульки
І Били й рубали
Ворога-ката
І брали ж горілку
Тай вражую дівку
Буянили п’яно
Веселі січани
Не мали турботи
А мали лиш слави
Але коли похід воєнний
Не дай біг випити горілки
Одразу ж на тобі, отримай
Гарненької чепірки
І били ж славно за провини
Так і гуляли на прольот години
Як славно все на світі і робили
І воювати ж гарно вміли
Не наче їх для того і родили
Бо як козак то отаман
Смертельний ворог всім панам
Не мав і свитку за душею
Одну лиш шаблю неню…