Старість
На старість неначе дурiєш,
Життя проминуло як мить,
I кожному дню вже радiєш,
I всiх починаєш любить.
У старостi добре не чуєш,
I наче нема що робить,
Ночами не спиш все вiршуєш,
Чи приймешся юнку любить.
Немає того щоб напитись,
Чи рибу у річці зловить,
А може сусiдцi помститись
I взяти сусiда побить?
Та бачиш, на це вже не тягне,
Вiршуєш аж пучки болять,
Невже у халепу затягне
Якась там красуня чи б..дь.
А може не треба кидатись,
Віршi препоганi строчить
I може пора вже збиратись
В дорогу, щоб вiчно спочить.
м. Київ, 10.05.97.
