Г Р І М
Чорна хмара заступила
Засивілий небокрай.
То зібралась божа сила:
Кому - гнів, кому - врожай.
Крутить сильно, йде невпинно.
Не зупиниш ні на мить!
Міць гуртує і повільно
Десь спалахує й гримить.
Вихри мчаться, віти гнуться,
Хвиля проти течії,
За поривами несуться
Гнівні громові вітри.
І у трепетнім чеканні
(Чи уб’є, чи пронесе)
Все живе, мов на заклання,
Славу господу несе.
*
Так в спільноті те ж буває,
Якщо злу не має меж:
Громовиця все змітає -
Що посіяв, те й пожнеш!
Ось кримінал й олігархія
З поцупком носяться своїм.
Гнівиться, піниться стихія -
Схаменись, бо гряне грім!
Рожни., 15. 06. 2011 р.