Шторм
Синє небо ураз почорніло,
Разом з ним і вода піднялася,
Коли сонце вже геть і не тліло,
Вітер віяв шалено волоссям.
Кораблів так хитало по морю,
Що не було та й зовсім рятунку.
Впали з криком поламані зорі,
Не були вони тут подарунком.
Залилася та палуба знову,
Рознеслися десь крики ледьчутні,
Зосереджено пружили брови, -
Не страшний й океан їм могутній!
А життям їхнім хвилі та й гралися,
Небо вдарило знов громовицею,
Всі живі. Всі ще поки трималися.
Капітан бився з морем правицею.
Небо блиснуло - хмари розсіялись,
Сонце зорі підняло ранкові.
І напруга поволі розвіялась,
Залишивши лиш жарти в розмові.
Запалало отам в небосхилі,
Тиша знову заграла у морі,
Подобріли ті лютії хвилі,
Попливли десь поламані зорі.
