14.12.2015 15:40

для всіх

521

5 | 5

 © Ольга Шнуренко

Заметался пожар голубой

переспів вірша Сергія Єсеніна

"

Сонце-сяйвом блакить, як вогонь,

Обіймає незвідані далі -

Вперше я заспівав про любов,

І зрікаюся власних скандалів…

Весь я був - як занедбаний сад,

На жінок і на випивку ласий.

Надоїли кабак, маскарад,

Марнування часу та гримаси...

Я хотів би дивитись на тебе,

І на карих очей сонце-вир,

Щоб ніколи не мала потреби

І бажання від мене піти…

Легкі кроки і ніжний твій стан -

І повірити в це неймовірно,

Що кохає тебе хуліган,

І що вміє він бути покірним...

Я б навіки забув кабаки,

І покинув би вірші писати,

Лиш би дотиком ніжним руки

відблиск осені в косах торкати...

За тобою б навіки пішов

У свої чи незвідані далі -

Вперше я заспівав про любов,

І зрікаюся власних скандалів...

_

"Заметался пожар голубой"

автор - Сергей Есенин

Заметался пожар голубой,

Позабылись родимые дали.

В первый раз я запел про любовь,

В первый раз отрекаюсь скандалить.

Был я весь - как запущенный сад,

Был на женщин и зелие падкий.

Разонравилось пить и плясать

И терять свою жизнь без оглядки.

Мне бы только смотреть на тебя,

Видеть глаз злато-карий омут,

И чтоб, прошлое не любя,

Ты уйти не смогла к другому.

Поступь нежная, легкий стан,

Если б знала ты сердцем упорным,

Как умеет любить хулиган,

Как умеет он быть покорным.

Я б навеки забыл кабаки

И стихи бы писать забросил.

Только б тонко касаться руки

И волос твоих цветом в осень.

Я б навеки пошел за тобой

Хоть в свои, хоть в чужие дали...

В первый раз я запел про любовь,

В первый раз отрекаюсь скандалить.

м. Київ, 14.12.2015