Натхнення зими
Летять невпинно позолочені години,
Блукають світом мрії без надій,
Усе збувається, живе тут щохвилини,
Наповнене безмежністю подій.
Пускає хвилею просторів синє море,
Торкає стуни у душі гірський кришталь
З небес проллється знов вода прозора,
Злікує біль, і смуток, і печаль.
А десь далеко дзвін майне луною,
Солодкий спів летітиме в горах,
Відродить спокій сильною рукою,
Збере той холод, у зими порах.
Сміються діти. Снігом засипає,
Дерева знов потраплять в тихий сон,
До свят готується - весь смуток відкидає,
Зима погляне у одне з вікон.
Летять невпинно позолочені години,
Блукають світом мрії без надій,
Усе збувається, живе тут щохвилини,
Наповнене безмежністю подій.
14.12.15
