16.12.2015 21:36

для всіх

227

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

Дерево

Притча

Десь дерево зростало край дороги, 

І в кроні негустій тягнуло ввись

Гілки криві та сучкуваті трохи, 

Непоказне – таких багато скрізь.

Повз дерево вночі квапливим кроком

Іти з малям матусі довелось.

Плачем зайшлось маля, бо ненароком

Те дерево потворою здалось.

Скрадався тьмою злодій від закону.

В пітьмі минувши дерево просте, 

Заклякнув перелякано з розгону, 

Подумав – поліцейський його жде.

Закоханий у присмерку нічному

Замріяно дивився на зірки, 

Й помітив, як на древі чарівному

Зайшлися зорецвітами гілки.

Суцвіття зір, що з віт упали долу, 

Він принести своїй коханій зміг.

Весь світ, що нас оточує довкола, 

Ми бачимо відбитком нас самих.