Кришталева квітка

Притча

Зустрівся раз Учений із Поетом,

Став на дорозі, привітався ґречно

І силу знань з думок чуттєвим злетом

Порівнювати здумав недоречно.

Поет в руці мав кришталеву квітку

І раптом пальці розчепив недбало.

На вітрі стебельце хитнулось швидко,

Стріпнуло пелюстками, та не впало.

Закон тяжіння Вчений буркнув стисло,

Й на друзки, впавши, квітка розлетілась.

Та знову ціле стебельце зависло,

Бо, мабуть, так Поетові хотілось.

Учений мовив: – Суть чуттів примарних

Я в формулу зведу математичну.

Поет зітхнув: – Я ж розсуд чисел марних

Здолаю серцем в мить чуття магічну.

Візьміть участь в обговоренні

14.01.2014 12:06 © ...

Дякую всім за чудові відгуки! Дуже приємно, що притча прийшлась до душі! Я натрапила на неї в НЕТі, дуже сподобалась! Трохи тільки переробила! ))

14.01.2014 00:55 Антоніна Грицаюк

Кому, що судилось! В кожного своє бачення! Гарно написано!

13.01.2014 12:31 Оля Стасюк

А уявляєте, коли така боротьба всередині? І щодня, і щохвилини! Тому вірш - дуже доречний...

Дуже класно.
Сильний текст.
Плюсую.

13.01.2014 08:52 Олена Вишневська

Як чудово! Сила сесрця сильніша за силу тяжіння!Непідвласне будь-яким законам )))

КВІТОЧКА

самого поетичного чуття замало, щоб я оце змогла отак запросто прочитати в Лубнах те, що Ви сьогодні в Черкасах написали... як не крути... )))) а от коли ще й воно є, оте чуття - то справді прекрасно.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ