17.12.2015 20:38

для всіх

285

1 | 1

 © Григорій Божок

ЖАБА

з рубрики / циклу «Алегорії»

На латаття Жаба сіла, 

Голосно загерготіла, 

Надулась, запузирилась, 

На сонечку заіскрилась, 

Стан поважно підняла, 

Й мову томно повела:

«Моє болото, милий краю, 

Кращого тебе немає.

Хвилить осокою купина, 

Вабить ковдрою трясовина, 

Опарів бездонна глибочінь, 

Дзеркальна неба височінь.

Комарі хмаркують вдосталь, 

Розгулятись – серцю простір.

Тут хоч плавай, хоч стрибай, 

Не життя, а просто рай!»

*

Народ за теє Жабу славить, 

Що вона своє болото хвалить.

м., Київ., 4.10. 2011р.