СОКІЛ

з рубрики / циклу «Алегорії»

Сокіл високо літає,

На все з неба поглядає.

Якщо жертву він обрав,

Каменем на неї впав.

Чи то гуску, чи то качку,

Що попалось під гарячку!

То ж пташини, мов не бУло,

Тільки пір’ячко сипнуло.

Може вполювати зайця,

Малечу в гніздах, яйця.

На все у нього добрий смак,

Що поробиш, він - хижак!

А привчений Сокіл - квит

На плечі під ковпаком сидить.

Мисливець у степу скакає,

Свої угіддя розглядає.

Як Лисицю хутко вздрів,

Мить – і Сокіл полетів.

Неба синя далечінь,

Силу множить височінь.

То ж на рижу з неба впав,

Смертно до землі прижав.

Знов на плечі гордовито

Цей розбійник ненаситний.

Народ йому пісні співає,

За сміливість прославляє..

Як вихвалюють братки

Своїх лютих бандюків…

м. Київ., 6.10. 2011р.