ЛЮДМИЛА
В інститут прийшла принцеса:
Остовпіння, ступор, стреси!
Вітром, бурею вертає,
Хлопців в штабелі складає.
Вродлива, чарівна і мила
Дівчина - краса Людмила.
Стрункість в неї тополина,
Жіночість справжня, невловима,
Ясні очі, довгі вії,
Тонкі брови, зваблива шия.
Русяве і довге волосся
На плечі сиплеться колоссям.
Личко ангельське величне,
Ноги, руки – аристократичні.
В постаті небесна врода -
Відчувається порода!
У стосунках шаноблива,
І весела й жартівлива.
У висловах завжди дотепна,
Вихована і шляхетна.
Школу з медаллю закінчила,
До університету поступила,
На бюджетному навчалась,
Чотири мови опанувала.
В житті рідко так буває,
Що красуня розум добрий має.
Бог і так багато дав,
Як красу таку заклав.
Дівчина трудилась, не гордилась,
Два університети закінчила,
Плечем сміло повела,
Й свою справу почала.
Де Людмила обертає,
Лиш Всевишній, мабуть, знає,
Любить, пестить, благословляє,
В справах їй допомагає.
Зараз красуні біля тридцяти.
Хай в житті їй пощастить!
Й все Що і Кого вона має
Хай Господь оберігає!
Андрій – святий православний
Зродив її у першозванну.
Пушкіним самим славна,
Має справжнього Руслана!
…Україна буде жити,
Як таких буде любити!
Державу нашу пошанують,
Коли вони не емігрують!
*
Знають люди й небеса,
Що врятує світ краса!
м. Київ., 13.12. 2011р.
