Я веселитись людством вже не в змозі
Я веселитись людством вже не в змозі.
Це людство схоже на поганий фарс.
Піду, постОю трохи на морозі,
Послухаю, як бродить містом час.
Ні, людоньки, усе у мене добре.
Я просто так на вулиці стою.
Я просто трохи вирвалася з кодла
І в колію звернула не свою.
Я б, може, стала приморозить рани,
Але в мені нема ніяких ран.
Стою, дивлюсь на небо філігранне,
Аж серцем п’ю хмаркову філігрань.
Стою, вбираю в себе чистий обрій,
От-от у хмари серце дремене.
Ну що ви, люди, все у мене добре,
У вас тут просто небо чарівне.
