Тут, у місті, де краса - не екзотика
Тут, у місті, де краса – не екзотика,
Де немає ані річки, ні пристані,
Сплять на вікнах сіро-бежеві котики,
З небом бежевим подібні на відстані.
На тканині міста храми підкреслені,
Площа повна духом книги і говору.
І везе листочок з парку старезного
На дашку трамвай без колій і номеру.
Мавка в яр старий ховається в Стрийському,
У фонтанах – повно туги безмежної,
І коти, що видаються чеширськими,
Довго думають, чому вони бежеві.
