29.12.2015 21:03
для всіх
91
    
  - | -  
 © Олександра

Русалко

Русалко

з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»

Спинись.

Дарма що зараз море.

Дарма що ти немов тепер летиш, 

Розсип, не забирай у мене зорі, 

Ти в світлі місяця давно гориш..


Чому згасають твої сині ясні очі?

Чому від тебе вже залежить час?..

А ти з`являєшся.

Я знаю.

Тут. Щоночі.

Коли ще сутінь огортає нас.


Дарма що інша.

Все одно прекрасна.

Глибокі очі зачаровують усіх.

Не злим.. Ти зникнеш завжди вчасно, 

Залишиш геть не біль, а трохи втіх.


Ти знов тікаєш, незнайомко дивна?

Ну що ж, життя твоє це все - моря...

І за глибокі очі - ти не винна, 

Спинись на мить, морська моя зоря!


Я знаю, що втікаєш не від мене.

Для тебе люди інші, "не такі".

Бажаю все ж побачити шалено, 

Глибокі очі. Образи тонкі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!