Русалко

з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»

Спинись.

Дарма що зараз море.

Дарма що ти немов тепер летиш,

Розсип, не забирай у мене зорі,

Ти в світлі місяця давно гориш..

Чому згасають твої сині ясні очі?

Чому від тебе вже залежить час?..

А ти з`являєшся.

Я знаю.

Тут. Щоночі.

Коли ще сутінь огортає нас.

Дарма що інша.

Все одно прекрасна.

Глибокі очі зачаровують усіх.

Не злим.. Ти зникнеш завжди вчасно,

Залишиш геть не біль, а трохи втіх.

Ти знов тікаєш, незнайомко дивна?

Ну що ж, життя твоє це все - моря...

І за глибокі очі - ти не винна,

Спинись на мить, морська моя зоря!

Я знаю, що втікаєш не від мене.

Для тебе люди інші, "не такі".

Бажаю все ж побачити шалено,

Глибокі очі. Образи тонкі.