БЕРЕГИ ПАРОМ ЄДНАЄ

з рубрики / циклу «Акровірші»

(А к р о в і р ш)

Хмарне небо, сипле дощик,

Тихо в лісі, все мовчить,

Один собі тут паромщик,

Переправа мирно спить.

Ріка вкрилася туманом,

Осінь землю облягла,

Береги паром єднає,

Однак долі роз’єднав.

Голова геть посивіла,

А у серці німий крик,

Закрутилось, завертілось

Аж зсутуливсь чоловік.

Були в нього жінка, діти,

У дворі і під двором,

Все було - трудитись й жити,

А тепер лишивсь паром.

Є що в тебе - не цінуєш,

Та горілку добре п’єш,

Опусакєшся, збиткуєш,

Горе у сім’ю несеш.

Оглянутися не встигнеш -

Біда сіла за столом,

Один тепер не осилиш -

Горе ходить табуном.

Коли Бога забувають,

А душу чорту продають,

Ревно того Бог карає,

А людці вже доклюють -

Єдиний і безжальний путь.

м. Київ, 17.03. 2014р.