Присвячення-переспів
На вірш Л. Пугачук - "Узнать мы поспешили тело"
Сорвали плод не совсем спелый, оскома вяжет и жажда сушит.
Ах как нам жалко и как нам кисло, но вспять никак не текут минуты,
Неловкость слов на губах повисла, разлуки вехи в сердца воткнуты.
Но я не стану идти по вехам, найду другую к тебе дорогу,
Сойду с пути, уберу помехи, слиянью душ, глаза помогут.
Оскома вяжет и жажда сушит, сорвали с ветки мы плод незрелый,
Но ты желанным заходишь в душу, она сама нам откроет тело
Л. Пугачук
Незрілий плід, у безодню політ,
диявольський кульбіт, розбитий щит…
А серце - «skrwawione», душа не спить
і кожну мить - болить, болить,
щемить…
Благає: «Мить, єдину мить,
оскому змить, кохать, любить!
Хай не болить!
Оскому змити, страждання стерти,
розлуки привід – страшніше смерті.
Страшніше смерті розлуки знаки,
чи ми живі ще, чи ми – ніякі!?
Я не здаюся, не відступлюся,
єднання тіла й душі доб’юся.
Нап’юся зілля із чар-криниці,
жінки – тигриці, дияволиці
і демониці в кривавій криці..
душа і тіло в жінок – кумири,
жінки в коханні не знають міри,
вони не знають – чого бажають,
вони втрачають, чого не мають.
Служить коханню – звитяжна праця,
гріха жадають і не бояться!
Заворожу і зацілую,
кохання й щастя без меж дарую,
моїм ти будеш, моїм навіки,
хай нас захоплять кохання ріки!
Душа і тіло зіллються разом,
хай Світ здригнеться
Гріхом-Екстазом!
