Люди не розуміють.
Усміхнена кудись іду
І люди посміхаються мені,
Але ніхто не знає як біжу
І як гірко на душі.
Їм байдуже, мабуть, усім,
У них в душі свої мороки,
Та треба бути задоволеною всім,
Але з очей - сліз потоки...
Я йду й обдумую життя,
Чому живу й для чого,
Яким буде моє майбуття,
Та я живу, але для кого?
У місто вже приходить ніч,
А я іду і все блукаю,
І не розумію одну річ,
Що ж я все шукаю?...
На небі зорі запалали,
На вулиці безлюдно стало,
Якби вони ніколи не згасали,
Бо лише у ніч мені їх мало.
Лише вони мене всю знають,
Лиш їм розповідаю все.
А люди такої щирості не мають,
Вони не слухають тебе.