Принцесо

з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»

Знаєш, в віях в тебе сонце.

Знаєш, в тебе очі чарівні.

Я більш не дивлюсь в віконце.

Лиш тому, - весна давно в тобі.

Знаєш, на душі знов зараз сумно.

І чомусь боюся далі йти.

Скажеш: "це для тебе нерозумно",

Та я просто хочу утекти.

Чуєш? То шепоче ніч для тебе.

Чуєш? Дощ для тебе знову йде.

В мене ж залишивсь шматочок неба.

А тепер зима в тобі живе.

Зупинись. Навколо твоя тиша.

Зупинись. Надворі йдуть дощі.

Пробіжать у полі тихо миші.

Скинь свої ті маски і плащі.

Чом тримаєш ти себе в кайданах?

Чом боїшся раз лиш впасти ниць?

Чом ти знаєш, що все злим постане?

Чом любила йти до залізниць?

Я не знаю, що ти так шукала.

Я не знаю, що шукала я.

Я не знаю. В тебе не питала.

Знаю лиш - любов твоя жива.