Чугайстре
з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»
Палає ватра. Ти десь біля неї.
У лісі - мавки. Та дарма. Нехай.
Тут зовсім тихо. Квіти і алеї,
І мавки ходять. Хочеш - йди й тримай.
Тобі не сумно? Годі вже, чугайстре,
Я почекаю. Сядь біля вогню.
Ти дивний людям, лісовий мій майстре.
Та справжні мрії так і не збагну.
А, знаєш, я люблю таку природу.
Якби та воля - тут би і жила.
Я знаю співи, і дерев ту вроду,
Мене поранить тільки тут стріла.
Я стану мавкою, мій дивний друже?
Усе-таки я схожа так на них.
То скажеш? А хоча.. байдуже.
Давай подивимся на зорей чарівних.
Скажу лиш, лісовий мій майстре,
Якщо я стану мавкою - нехай.
Запалюй ватру, дивний мій чугайстре,
Забудь розмову. Сонце забирай.
Скажи мені ось зараз ще востаннє
Пообіцяй, що в ватру мавок крім
Не кинеш те своє хоча б одне бажання.
І мрію кожну. В серці десь своїм.
Палає ватра. Ти десь біля неї.
Вже не чекай, чугастре, тут мене.
Я заховаюся в соснової алеї,
І тиха мрія випурхне й майне.
