Забудьмо!
Забудьмо біль, який колись бринів,
Забудьмо холод, скільки б не морозив.
Давайте зв`яжем серце із тонів.
Дамо весь вільний час якоїсь прози.
Дарма покиньмо дику злість й печаль,
Візьмемо знову віру у долоні,
Забудьмо просто за весь біль. за жаль.
Заглушимо гудіння біля скроні.
Бо, як там кажуть? - Все колись мине.
І сила наша дійсно - в силі духу.
Не тратьмо ж час на все таке сумне.
Відчиньмо вікна й вивіртим задуху!
Погляньте просто - на сосні сова.
А ліс - шумить. А річка грає дзвоном.
Та навіть ось - колишеться трава.
Повітря ніжно пахне знов озоном.
Для чого сум? Усе ж таке прекрасне.
Забудьмо злість нарешті, а чи жаль,
Бо світ летить - дивись аби не згаснув.
Не варте серця ненавість й печаль!
