Чугайстре

з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»

Палає ватра. Ти десь біля неї.

У лісі - мавки. Та дарма. Нехай.

Тут зовсім тихо. Квіти і алеї,

І мавки ходять. Хочеш - йди й тримай.

Тобі не сумно? Годі вже, чугайстре,

Я почекаю. Сядь біля вогню.

Ти дивний людям, лісовий мій майстре.

Та справжні мрії так і не збагну.

А, знаєш, я люблю таку природу.

Якби та воля - тут би і жила.

Я знаю співи, і дерев ту вроду,

Мене поранить тільки тут стріла.

Я стану мавкою, мій дивний друже?

Усе-таки я схожа так на них.

То скажеш? А хоча.. байдуже.

Давай подивимся на зорей чарівних.

Скажу лиш, лісовий мій майстре,

Якщо я стану мавкою - нехай.

Запалюй ватру, дивний мій чугайстре,

Забудь розмову. Сонце забирай.

Скажи мені ось зараз ще востаннє

Пообіцяй, що в ватру мавок крім

Не кинеш те своє хоча б одне бажання.

І мрію кожну. В серці десь своїм.

Палає ватра. Ти десь біля неї.

Вже не чекай, чугастре, тут мене.

Я заховаюся в соснової алеї,

І тиха мрія випурхне й майне.