12.01.2016 09:56
© Тадм
Гойдаються тіні на вістрі спокут з рубрики / циклу «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»
Гойдаються тіні на вістрі спокут
безпечні, мов юність, закохана в зиму
такий собі згусточок протиотрут
в шаленому ритмі летить без упину
Гойдаються довго.... відлуння спокус,
відчутна до сліз квінтесенція суті...
немов замовляють пекучий укус,
занадто глибокий, щоб з часом забути
Гойдаються рими – марнота-марнот
бентежать уяву крикливістю рішень.....
як втілення/нищення справжніх чеснот
сприймаються світом написані вірші ?
Харків, 12.01.2016
Зі збірки: «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»
1. Вигадливе мереживо зі слів / 27.08.2013
2. Дірки від сум’ять миттєвих / 19.09.2013
3. Нестримно пхаються, але не втовпляться / 20.09.2013
4. Як туляться слова в рядочки / 01.11.2013
5. Пишу повільно повість. Про своє / 01.02.2014
6. Про натхнення / 17.09.2014
7. Найкращі вірші пишуться за мить / 18.09.2014
8. Збіговисько страхів кричало: «Маячня!» / 20.09.2014
9. Як є / 27.09.2014
10. Є різні вірші, серед них й вірші / 24.10.2014
11. І буде новий день, і будуть нові вірші... / 28.10.2014
12. Рядки лягають на папір / Вірш | Тадм / 30.10.2014
13. Занурюючись в глиб чужих думок / 04.04.2015
14. А що, як крім слів не лишилось нічого / 26.07.2015
15. Якщо хисту відміряно навіть не чверть / 05.08.2015
16. Всі рядки – без претензій на щось / 21.09.2015
17. Гойдаються тіні на вістрі спокут / 12.01.2016
18. Безсоння / 17.02.2016
19. А вірші пишу переважно в метро / 06.04.2016
Тадм цікавиться Задонатити Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням