26.01.2016 01:54

для всіх

206

7 | 7

 © Тетяна Чорновіл

Крізь ніч незбагненно тиху...

Ноктюрн

Зимовий вечір скрадається по снігу, 

Тремтить у люстрі притишеного озерця

І завмирає в солодкій знемозі серця

Аж там, де сонце рожеву ятрить жагу

Окрайцем неба.

А ніч морозить зашерхлі дива казок, 

Між хмар сипнувши студених зірок коралі, 

Наш сон колише в дрімотному задзеркаллі.

Не заблукати б. Бо сну того ще разок

Вдихнути треба.

Це зовсім близько – між зорями навпростець, 

Сніжком минути зневіри ламкої кригу…

За вдихом видих, крізь ніч незбагненно тиху, 

У даль безмежну на віддаль биття сердець

Спішу до тебе.